З 6 листопада увага громадськості прикута до блокади Польсько-Українського кордону, яка виникла з численних причин і залишається серйозним викликом для обох країн. У цій статті ми зібрали для вас всю актуальну інформацію, систематизували та підготували у зручному форматі.
Отже, які вимоги польських перевізників, і чому вони блокують кордон?
До повномасштабного вторгнення Росії в Україну перевізники отримували дозволи на рейси до кожної країни ЄС окремо. Тобто кількість перевезень в ту чи іншу країну залежала від Міністерства транспорту і видачі таких «дозволів». Така собі «віза» для фури. Але кожен рік з цим виникали складності; наприклад, у 2021 році Польща мала видати
У 2022 році під час вже повномасштабного вторгнення РФ, ЄС ратифікував для України «транспортний безвіз» на рік, а в червні 2023 подовжив ще на рік. Це значить, що всі уряди країн-учасниць ЄС підписали та погодились скасувати дозволи для українських перевізників. Тим самим підтримати український бізнес, надали спрощений доступ до європейських морських та авіаційних портів, побудувавши нові логістичні ланцюги постачання продовольчої групи.
Сьогодні одна з найголовніших вимог протесту – скасувати «транспортний безвіз». Ще протестувальники вимагають, щоб транспорт з польськими номерами їздив без черги і без реєстрації в додатку «Єчерга»; щоб на кожному прикордонному переході була окрема черга для порожніх фур; щоб посилили правила перевезення за ЄКМТ і доступ до української системи «Шлях». Цікаво те, що офіційно український уряд не отримував жодних вимог від протестувальників. Загалом їхня більшість навіть не лежить в площині вирішення уряду України або Польщі, а частина не є законними вимогами.
Повертати або відміняти дозвільну систему для транспортників вирішує Європейська комісія, бо саме вона ухвалила «транспортний безвіз» з підтримкою всіх країн-учасниць. Пропускати без черги транспорт на польських номерах є несправедливим, адже в жодній країні немає вибіркового принципу або привілею за національністю. На територію України приїжджають перевізники приблизно з 40 країн, надати переваги для позачергового проїзду лише одній не є дипломатичним і створить проблеми з іншими країнами. Що ж до пропуску на виїзд порожнього транспорту без черги – це не є вигідним Україні. Держава зацікавлена, коли фури вивозять на експорт товари і не їдуть пустими. А польські перевізники беруть тариф на імпорт, як за кругорейс, і хочуть повертатися пустими без черги.
Крім того, блокада Польсько-Українського кордону стала результатом неузгоджених дій польських перевізників, які незадоволені поточними умовами перетину кордону. Їхні вимоги включають скасування “транспортного безвізу”, що стає основною точкою протесту. Суть цієї вимоги полягає в тому, що перевізники хочуть повернути попередню систему, де кожен рейс вимагав окремого дозволу на в’їзд до країни ЄС.
Варто зазначити, що протестувальники також висловлюють вимогу про безперешкодний рух транспорту з польськими номерами, пройдений без черги та реєстрацію у додатку “Єчерга”. Це викликає обґрунтовані побоювання з точки зору безпеки та порядку на кордоні, оскільки така практика може створити хаос і служити джерелом проблем управління потоком вантажного транспорту.
Незважаючи на вимоги протестувальників, рішення про повернення чи скасування дозвільної системи для транспортників лежить на Європейській комісії. Це робить ситуацію складнішою, оскільки ухвалення подібних рішень потребує погодження за участю всіх країн-членів ЄС. Тому передбачити точну дату завершення блокади Польсько-Українського кордону стає важким завданням, і вирішення конфлікту залишається під питанням.
Вимога про доступ до системи «Шлях» є неможливою. Дана система створена Україною для внутрішнього користування під час війни, щоб надавати дозвіл чоловікам на виїзд закордон, у тому числі водіям у робочі рейси. Багато українських водіїв роками працюють в польських автопарках і тепер відмовляються їздити в Україну. Іноземці бояться їхати через безпекові ризики, таким чином поляки втрачають український логістичний ринок, де тарифи за км наразі вищі, ніж в ЄС. Україні не має сенсу допускати треті країни в систему «Шлях» для резервування чоловіків на робочі поїздки закордон, бо це лише питання часу, коли з’явиться корупційна схема для тих, хто хоче виїхати незаконно.
Блокування кордону – це мінізамальовка того, як Україна буде вступати в ЄС, бо вступ до союзу це про гроші, про розподіл ринків, і ними ніхто ділитися не хоче, але час для протесту підібраний надзвичайно влучно. У 2004 році Польща вступала в ЄС. Ринки і сфери впливу перерозподілилися, на приклад, польські транспортники «забрали» перевагу на ринку у німців та італійців. Ці країни проблем їм не створювали, кордони не блокували, а прийняли нові правила роботи та конкуренції. Сьогодні в Польщі є певне міжвладдя – старий уряд ще не пішов, новий не сформували. Вирішувати питання перевізників по факту нема кому. Місцева влада Польщі дозволила протест у вигляді блокади міжнародного кордону, за умови пропуску військових, гуманітарних, небезпечних вантажів та тих, що швидко псуються і пропуск черги 1 фура / година. Польські прикордонники та митники саботують свою роботу в парі з протестуючими, сповільнюючи просування транспорту ще більше. Водії стоять в чергах тижнями понад 2000 фур на кожному пункті пропуску. Це приблизно 50 км без доступу до туалету, їжі, сну і будь-яких інших людських умов. Станом на 23.11.23 вже 2 водіїв померло в черзі.
Виникає питання, чи це дійсно незадоволення автомобільного бізнесу чи політика і безпекові ризики. Блокада бвзяла в заручники цілу країну. Країну, яка стікає кров’ю під час війни. Блокада шантажує цивільних людей і бізнеси, які не можуть виконати жодну вимогу протесту і втрачають щодня до 500 млн грн / день. Український бізнес не порушував законів чи вимог «транспортного безвізу», і якщо польські транспортники незадоволені чимось – це питання до їхнього уряду. Протести мають відбуватися біля польських інституцій, а не на магістралі, перекриваючи польський кордон, а разом із ним кордон до всього Європейського Союзу. Жодна офіційна організація, представляюча права польських перевізників, не бере участь у страйку. Організація, котра зареєструвала дозвіл на протест, заснована у вересні 2023 року і має відношення до ультраправої партії Конфедерація. Це праворадикальна партія, яка не має великої підтримки в Польщі та будує основну свою популярність саме на проти українських лозунгах та підтримці росії. Саме вони також були причетні до зернових страйків.
Від блокади українсько-польського виграє лише Росія. Так само було із зерновим протестом. Поки Польща блокувала поставки українського зерна, Росія перехопила ініціативу і Польща мають конфлікт, послаблюється військова та економічна підтримка, збільшується безробіття, великі підприємства зупиняються, експорт та імпорт заблоковані, інфляція зростає, дефіцит продуктів харчування, падіння ввп України. Польща теж втрачає заробіток, їхній рейтинг як країни-партнера, падає в світі.
Як же можливо припинити блокаду?
Протягом трьох тижнів було багато спроб дипломатів і Європейської комісії. Були зустрічі з польським урядом і з протестувальниками, робили різні пропозиції та компроміси, навіть погрози на штрафні санкції, проте спільне рішення не знайшли. Ситуація навпаки нагнітається, і до 3-х основних заблокованих переходів додався четвертий в Польщі Шегині-Медика. 21- 23 листопада перевізники Словаччини теж блокували перехід Вишнє-Нємецке зі схожими вимогами до української сторони, Угорщина погрожувала доєднатися, Ситуація на кордоні зайшла в глухий політичний кут. Перемовини нічого не дають, сотрі водіїв, десятки політиків не можуть побороти трьох- пʼятьох протестувальників, бо старий уряд Польщі їх підтримує. 13 грудня 2023 року має сформуватися новий уряд Польщі, всі надії на те, що саме він зможе вплинути на поточну блокаду. Якщо цього не вийде, то протест продовжили замість 01.12.23 по 01.02.2024, тарифи на перевезення виросли в 3 рази, терміни доставки замість 5-7 днів тепер 21-30 днів.
На думку Карго Суппорт, над відносинами країн треба працювати з обох сторін. Потрібно вибудовувати план співпраці і прийняти неминуче майбутнє, Україна вступить в ЄС. Український бізнес потужний, інноваційний та нестандартно мислячий, тому краще не воювати між собою, а працювати на загальне збагачення. Уже зараз слід працювати над інфраструктурними питаннями: збільшувати кількість пунктів пропуску, покращувати, розширювати портову структуру і місця для перетарки контейнерів. Ось це важливі питання, котрі вигідні Україні та членам ЄС, а не йти на поводу однієї сумнівної партії. Якщо у вас є запитання або думки з даної теми – діліться в коментарях.
❋ Поля обов’язкові для заповнення
